Боротьба против офшорів: безграмотність або популізм

Г. Сандул
offshore
Нещодавно було оприлюднено лист Міністерства фінансів України, в якому Мінфін подає пропозиції до проекту Плану заходів з реалізації Програми діяльності Кабінетів міністрів – http://www.kommersant.ua/docs/2014/20140305_minfin_plan.pdf

Зокрема, на стр.42 у п.4 зазначається необхідність прийняття законопроекту 1248 від 11.01.2013 „Про повернення капіталів, що перебувають та зареєстровані в Республіці Кіпр, офшорних зонах та інших юрисдикціях, звільнених від подвійного оподаткування, або тих, що мають пільговий режим оподаткування”.

Ми писали про даний законопроект більше року тому у статті про діяльність ВО „Свобода” під назвою „Демагогія, корупція, стукацтво”, та втім, вважаємо за необхідне нагадати про цю фантастичну законодавчу ініціативу.

Законопроект 1248 від 11.01.2013 зареєстрований нардепами Тягнибоком, Головком, Мохником та Кайдою носить назву „про повернення капіталів, що перебувають та зареєстровані в Республіці Кіпр, офшорних зонах та інших юрисдикціях, звільнених від подвійного оподаткування, або тих, що мають пільговий режим оподаткування”. Націоналісти пропонують законопроект, що у людини, яка має хоча б віддалене уявлення про те, як функціонує офшорна компанія викликає лише сардонічну посмішку.

По-порядку. Законом встановлюється, що:

Повернення капіталів – це комплекс заходів з передачі фізичними та/або юридичними особами, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності в Республіці Кіпр, офшорних зонах та інших юрисдикціях, звільнених від подвійного оподаткування, або тих, що мають пільговий режим оподаткування (далі – юрисдикції пільгового оподаткування), прав власності на засоби виробництва, які знаходяться в Україні, у тому числі рухоме або нерухоме майно, та кошти, які знаходяться на рахунках відповідних осіб в банківських установах у юрисдикціях пільгового оподаткування, суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України.

Механізм повернення націоналісти, які тяжіють до простих форм визначили у двох абзацах:

Повернення капіталів здійснюється шляхом добровільної передачі фізичними та/або юридичними особами, які зареєстровані в юрисдикціях пільгового оподаткування, прав власності на засоби виробництва, які знаходяться в Україні, у тому числі рухоме або нерухоме майно, та кошти, які знаходяться на рахунках відповідних осіб в банківських установах у юрисдикціях пільгового оподаткування, суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України.
Передача коштів фізичних та/або юридичних осіб, які зареєстровані в юрисдикціях пільгового оподаткування, що знаходяться на рахунках відповідних осіб в банківських установах у юрисдикціях пільгового оподаткування, суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України, відбувається шляхом переказу на рахунки українських банківських установ, із сплатою до Державного бюджету України суми у розмірі 50 відсотків від суми коштів, що виводяться із юрисдикцій пільгового оподаткування, та інвестування 50 відсотків від суми зазначених коштів у юридичні особи, які знаходяться на території України і належать відповідним суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України.

Ну і в разі відмови в добровільній здачі капіталу:

У разі нездійснення повернення капіталів у порядку і строки, визначені цим Законом, фізичні та/або юридичні особи, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності в юрисдикціях пільгового оподаткування, виключаються з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і їхні права власності переходять до держави.

Текст даного законопроекту свідчить або про повну безграмотність націоналістичної фракції включно з її лідером Олегом Тягнибоком, або (що вірогідніше) – про свідоме маніпулювання та гру на популістській темі.
Спробуємо пояснити. Офшорна компанія практично ніколи не реєструється на ім`я так званого реального вигодонабувача (бенефеціара), яким в даному випадку виступає певна українська особа – використовується механізм номінальних директорів, номінальних акціонерів. Тобто, компанія зареєстрована на Британських Віргінськіх Островах буде зареєстрована на певного місцевого жителя, — умовного Джона Сміта. Але де ж тут реальний український власник, що отримує прибуток? Ось тут випливає найцікавіше – номінальний керівник компанії Джон Сміт підписує документ, яким зобов`язується діяти лише в інтересах реального вигодонабувача та не вчиняти жодних дій без його відома, видає довіреність справжньому українському власникові, якою уповноважує його вчиняти будь-які дії від імені компанії, в тому числі підписувати будь-які договори, розпоряджатися майном компанії тощо та, увага (!) у великій кількості випадків підписує лист про своє звільнення з відкритою датою та згідно довіреності наділяє реального власника правом себе звільнити в будь-який момент, а так як лист з відкритою датою – можна це зробити і заднім числом. І найголовніше – доступу до розпорядження банківським рахунком номінальний директор майже ніколи не має, — це сфера відання реального власника.

Тобто, в двох словах – український бізнесмен, що зареєстрував компанію в офшорній зоні формально майже ніколи і ні в яких реєстрах країни реєстрації офшорної компанії „не світиться”, — формально він діє як довірена особа компанії. Конфіденційність і надзвичайна складність процесу, що потрібен для того, щоб докопатися до реального власника – це одна з найсильніших сторін будь-якого офшору чи квазі-офшору. Зокрема, інформація про реальних вигодонабувачів може бути розкрита у деяких офшорних юрисдикціях за судовим рішенням після подання ФАТФ або Інтерполу. Але на папірець прийнятий у парламенті далекої України суду Багамських островів чи Белізу буде начхати.

Це робить майже рівними нулю шанси української влади дістатися до особи, що реально отримує прибуток з офшорної компанії. До речі, у компанії з Сейшельських островів цілком ймовірно буде рахунок в литовському банку, про такі випадки даний законопроект взагалі не веде мову.

Смішним є і запропонована норма про виключення осіб, що зареєстровані в офшорних зонах з українського Єдиного державного реєстру – не зрозуміло взагалі, яке відношення українські реєстри мають до компанії, скажімо, з острова Мен.
Ну і доволі кумедним є той факт, що майно офшору пропонується передавати „суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України”. Яким саме українським суб`єктам націоналісти пропонують передавати кошти та майно, не сказано. І це не має значення, адже закон все  одно не приймуть.

Ця законодавча ініціатива є настільки нежиттєздатною, що можна з впевненістю сказати, що єдина її мета – це створення інформаційного шуму. Треба ж показати виборцям роботу фракції по  «обстоюванню національного інтересу». Такий проект згодиться, щоб дурити електорат. А більшого і не треба. Робиться це свідомо. Всі найвизначныші ініціативи „Свободи” – «смертні кари», «боротьба проти пропаганди гомосексуалізму», мовні питання та інші закони мають відволікати суспільство  від важливих питань пов’язаних із дерибаном бюджету та грабіжницькими реформами.

Отже, підсумовуючи, можемо сказати, що даний законопроект – це звичайний дешевий популізм, яким так славиться ВО „Свобода”.

You may also like...